Рікардівська модель - це економічна модель, розроблена Девідом Рікардо в 19 столітті. Що намагається пояснити доречність порівняльних переваг у міжнародній торгівлі.
Девід Рікардо, проти деяких своїх сучасників, мав фронтальну позицію щодо протекціонізму. На його думку, міжнародна торгівля мала ряд переваг, які робили її набагато привабливішою.
Так, у своїй книзі "Принципи політичної економії", опублікованій у 1817 році, він писав про важливість спеціалізації. Рікардівська модель стверджує, що кожна країна повинна спеціалізуватися на виробництві тих продуктів, товарів чи послуг, в яких вона є найбільш ефективною. Тобто в тих секторах, в яких її продуктивність щодо іншої країни вища.
Припущення про модель Рікардіана
Рікардівська модель, як і будь-яка економічна модель, виходить з деяких припущень. Ці припущення дозволяють нам спрощено зрозуміти ідею, яку викладає Девід Рікардо у своїй моделі.
Ці припущення такі:
- Є лише дві країни.
- Є два активи.
- Продуктивний фактор є лише один: робота (вона закріплена в кожній країні).
- Фактор праці вільно переміщується з одного сектору в інший, але не змінює країну.
- Виробництво обох товарів має постійну віддачу від масштабу.
- Ідеальна конкуренція.
- Єдина різниця між країнами - це технології.
На додаток до цих припущень, Девід Рікардо представив дві концепції, що мають життєво важливе значення для розуміння його бачення міжнародної торгівлі.
- Абсолютна перевага: Це здатність людини, компанії чи країни виробляти товар, маючи використовувати менше виробничих факторів, ніж інші.
- Порівняльна перевага: Це здатність людини, компанії чи країни виробляти товар, використовуючи порівняно менше ресурсів, ніж інші.
Рікардіанська модель виступає за те, що країна повинна виробляти те, у чому вона має порівняльну перевагу. Або те саме, що створює те, що ставить його в ситуацію переваги.
Приклад моделі Рікардіана
Припустимо, є дві країни (США та Китай). Ці дві країни виробляють комп’ютери та машини. Усі вищезазначені припущення виконуються. Потрібна робота на одиницю продукту:
США
Комп’ютери: 120 | Автомобілі: 100
Китай
Комп’ютери: 80 | Автомобілі: 90
Далі ми обчислимо порівняльну перевагу
США
- У перерахунку на комп’ютери (120/100) = 1,2
- У перерахунку на автомобілі (100/120) = 0,83
А це означає, що альтернативна вартість виробництва комп’ютерів становить 1,2. Кожен комп'ютер, вироблений США, означає, що американці відмовляються від виробництва 1,2 автомобілів.
Китай
- У перерахунку на комп'ютери (80/90) = 0,89
- У перерахунку на автомобілі (90/80) = 1,125
Після проведення цих розрахунків ми спостерігаємо, що Сполучені Штати випускають більш продуктивні автомобілі, ніж Китай (0,83 проти 1,125), а Китай продуктивніший, ніж США, що виробляють комп'ютери (1,2 проти 0,89).
На закінчення, Китай буде виробляти лише комп’ютери, а США - лише машини. Таким чином виграють обидві країни.