Підписаний в 1986 р. Єдиний європейський акт - це європейський договір, який вступив в дію в 1987 р. Цей договір заклав основи того, що згодом стане Європейським Союзом.
Роблячи подальший крок в економічній інтеграції, країни-члени тодішнього Європейського економічного співтовариства вирішили поглибити вільний рух товарів, послуг, капіталу та людей. Тут повинен був увійти в дію Єдиний європейський акт.
Не лише досягнутий прогрес на внутрішньому ринку та свободі пересування, він також надав більшу політичну та економічну владу європейським інституціям.
Цілі Єдиного європейського акту
Якщо ми проаналізуємо цілі Єдиного європейського акту, то побачимо, що вони дуже широкі. У цьому сенсі вони передбачали важливі зміни щодо способу прийняття рішень в європейських інституціях, одночасно встановлюючи повноваження Європейської комісії та вказуючи, якими повинні бути функції Європейського парламенту.
Не знехтували і роллю Європи у світі. Таким чином, була встановлена спільна зовнішня політика та політика безпеки, все для того, щоб зберегти узгоджену та міцнішу позицію у всьому світі.
Інституційні зміни
Раніше ми вже згадували, що в механізмах прийняття рішень відбулися зміни. Таким чином, надаючи більшу гнучкість, Раді більше не потрібно було досягати одностайної згоди, оскільки цього було достатньо для досягнення кваліфікованої більшості.
Завдяки кваліфікованій більшості легше було прогресувати в економічній інтеграції, роблячи значні успіхи у питаннях внутрішнього ринку. Насправді досягнення одностайних домовленостей було лише необхідною умовою в таких аспектах, як оподаткування або свобода пересування громадян.
Ще одним аспектом, який слід виділити, є те, що завдяки Єдиному європейському акту Європейська рада вперше визнана інституцією. Таким чином офіційний характер надавався зустрічам, на яких європейські лідери розглядали основні європейські політичні та економічні проблеми. Однак нам довелося б дочекатися Маастрихтського договору 1992 року, де були чітко визначені функції Європейської Ради.
Європейський Парламент, як інституція, що представляє європейських громадян, набув більшої ваги, надавши йому можливість прийняття законодавчих актів спільно з Радою.
Якщо законодавча влада залишалася в руках Ради та Парламенту, Європейська Комісія стала органом, який відповідав за виконання законів, прийнятих у Європі.
Прогрес був досягнутий не лише в інституційних питаннях, оскільки він також поглибився у судових справах. Таким чином було створено Суд першої інстанції, який відповідав за розгляд апеляцій, поданих країнами, приватними особами, компаніями, європейськими чиновниками, а також апеляцій, пов'язаних з інтелектуальною власністю.
Соціально-економічні проблеми
Окрім важливих успіхів на політичній арені, мали місце також важливі економічні та соціальні угоди. Таким чином, було вирішено здійснити низку заходів, які дозволили б поглибити спільний ринок, усунувши перешкоди для вільного руху людей, товарів, послуг та капіталу.
Йдучи до валютного союзу, Європа готувалась до встановлення спільної валютної політики. Завдяки Єдиному європейському акту було закладено основи майбутнього Економічного та валютного союзу.
Європейська співпраця була процесом, який вимагав координації, саме тому з Єдиного європейського акту просувалися й інші аспекти, крім економічних. З цієї причини права на працю, охорона здоров’я, екологічні проблеми та сфери, настільки необхідні для прогресу, як дослідження та технології, були розглянуті на європейському рівні.
Намагаючись зменшити різницю між різними країнами, вона обрала так звану економічну та соціальну згуртованість. Це полягало у роботі над зменшенням відмінностей у рівні розвитку між різними державами-членами та їх громадянами.