Парадокс Леонтьєва стверджує, що промислово розвинені країни мають більший запас трудомісткої робочої сили, ніж країни, що все ще розвиваються.
Василь Леонтьєв (1906-1999) опублікував близько 1953 року статтю, яка порушила ідеї традиційної економіки до цього моменту. Різні теорії щодо міжнародної торгівлі схилялися до думки, що ті країни, економіка яких була більш розвиненою, мають капіталомістке виробництво, а не трудомісткість.
Тобто, у міру прогресу технологій, а разом з ними і продуктивності праці, потрібно менше праці, щоб виробляти те саме. Або, інакше кажучи, працівник, який раніше виробляв одну одиницю, з авансом виробляв би дві.
Тож Леонтьєв, коли приступив до роботи, захотів перевірити, чи справді так було. Тобто, якби це було правдою, що найбільш розвинені країни використовували нижчу робочу силу.
Парадокс Леонтьєва в США
На основі статистики 1947 року Леонтьєв взявся емпірично вивчити, чи це справді так. Закінчивши дослідження, він зрозумів, що у випадку зі Сполученими Штатами ця теорія, схоже, не вказує на це. Іншими словами, він перевірив, як на основі своїх даних Сполучені Штати орієнтували свій експорт на трудомістку продукцію, а не на капітал.
Що це означає? Що, на відміну від традиційної економіки, США, які формувались як найпотужніша економіка у світі, використовували більше робочої сили, ніж інші країни, що розвивались або були менш розвиненими.
Цей результат був дивовижним, і Леонтьєв намагався знайти логічне пояснення цього питання. Він дійшов висновку, що найрозвинутіші країни мають більший запас робочої сили, але також і більш освічений. Таким чином, найдосконаліші країни вкладали капітал для навчання своїх громадян і тим самим робили їх більш продуктивними. Будучи більш продуктивними, вони досягли конкурентної переваги над рештою світу.
Отже, різниця, на думку Леонтьєва, полягала не в тому, що робота була більш-менш інтенсивною в праці чи капіталі. Принципова відмінність полягала в тому, що робоча сила передових країн могла виробляти набагато більше і краще завдяки їхній підготовці.
Критика парадоксу Леонтьєва
Хоча праця Леонтьєва здавалася невблаганною, недовго з’явилася критика. Деякі економісти натякали на те, що результат був обумовлений нерозумінням того, який фактор має на увазі інтенсивність.
У той же час парадокс Леонтьєва знайшов багато недоброзичливців, які стверджували, що в моделі відсутні змінні. Наприклад, природні ресурси, людський капітал, технологічний прогрес або тарифи, щоб назвати декілька з них.
Нарешті, ще одна велика критика парадоксу Леонтьєва виходила від тих, хто вказав, що принцип не може бути підтверджений або продемонстрований шляхом проведення одного дослідження в одній країні за певний період часу. Іншими словами, щоб продемонструвати це, потрібно було б провести набагато більш масштабне дослідження з урахуванням більш тривалого періоду часу.
