Європейський Союз - це економічне та політичне об'єднання, яке об'єднує 28 держав. Вона народилася як тип sui generis міжнародної організації для досягнення інтеграції та спільного управління різними народами та державами Європи.
Він народився 1 листопада 1993 р. З набранням чинності Договором про Європейський Союз. Однак цей суб'єкт зв'язується з трьома вже існуючими Європейськими Співтовариствами, щодо яких він створив нову політичну та правову структуру. В даний час він займає 4 493 712 км2 і проживає більше 508 мільйонів людей.
Протягом історії, з різних причин та з різними дійовими особами, політична єдність Європи була постійним питанням. З давніх часів вони намагалися нав'язати політичні структури над реаліями кожної території та кожного народу. Рим, імперія Каролінгів, Священна Німецька імперія чи імперія Наполеона - ось деякі приклади цього.
Однак нинішні корені Європейського Союзу лежать у роки після Другої світової війни. Цей конфлікт, який сколихнув старий континент, означав рівень руйнувань та смерті, який ніколи не був відомий раніше. І переможці, і переможені зазнали великих втрат і їм довелося докласти великих зусиль для відбудови своїх країн.
Заява Шумана
9 травня 1950 року Шуман, французький політик німецько-люксембурзького походження, який вважався одним із батьків Європи, виступив із закликом, який вважається витоком європейської єдності. Так звана декларація Шумана закликала різні держави створити спільні повноваження з управління виробництвом сталі та вугілля. Причиною було те, що обидва виробництва були необхідні для виробництва зброї, так що таким чином було б важко розгорітися конфлікт між країнами, які приймають цей захід.
При цьому, незважаючи на різне прийняття цього повідомлення, тенденція до націоналізму, що панувала роками раніше, була подолана, і в той же час прагнули зберегти міцну позицію, яку Європа втрачала з появою нових держав : СРСР і США.
Європейські спільноти: три спільні зони для об’єднаної Європи
У відповідь на Декларацію Шумана, Паризький договір. З підписанням цього документа Європейська спільнота вугілля та сталі (ЄОВС) була інституціоналізована. У цьому процесі брали участь Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург.
Пізніше, в 1952 році, було створено Європейське оборонне співтовариство (CED). Але в цьому випадку брали участь лише п’ять держав. Франція, внаслідок протидії голлістів та комуністів, була осторонь. Тому його вплив був мінімальним.
Знову в 1957 р. Було дано новий поштовх із підписанням Римських договорів. Шість держав розпочали більш широку співпрацю в економічній, політичній та соціальній сферах. Метою було створення та консолідація спільного ринку, який повинен сприяти інтеграції країн, завдяки вільне пересування людей, товари та капітал. Паралельно через цей документ було створено те, що було відоме як Євратом, Європейське співтовариство з атомної енергії.
Крок до інтеграції в єдину структуру
Європейський підрозділ, до 1965 року, базувався на низці галузевих угод, згідно з кожним із створених Європейських Співтовариств. Але цього року було можливим об’єднання цих трьох утворень із Брюссельським договором зі створенням Європейської комісії та Ради Європейського Союзу.
У 1986 р. Був підписаний Акт про Єдину Європу, який встановив правові умови для створення єдиного ринку, що стало реальністю з 1 січня 1993 р. Завдяки цьому внутрішній ринок був відкритий для вільного руху капіталу та послуг. Крім того, компетенція Співтовариства була розширена на інші сфери, такі як дослідження, технологічний розвиток, навколишнє середовище та соціальна політика. У цьому документі вперше була також названа Європейська рада, яка об'єднала глав держав та урядів кожної з держав-членів. Крім того, була пропагувана спільна зовнішня політика, відома як Європейське політичне співробітництво.
Договір про Європейський Союз, більш відомий як Маастрихтський договір, 1992 р., Запровадив нову інституційну структуру. Європейський Союз базувався на трьох стовпах: стовпі Співтовариства (три Європейські Співтовариства), спільній зовнішній політиці та політиці безпеки, а також поліцейському та судовому співробітництві у кримінальних справах. Перший працював за процедурою громади. Натомість інші базувались на міжурядовій процедурі. Серед найбільш актуальних аспектів, до яких воно призвело, ми можемо вказати право на вільне пересування та проживання в будь-якій країні громади та створення єдиної валюти - євро.
У цей період Європейське економічне співтовариство розширилося, і різні країни стали членами.
Європейський Союз у 21 столітті
Амстердамський договір він був підписаний у 1997 р. Він набув чинності майже через два роки, у травні 1999 р. Після ратифікації усіма країнами-членами ЄС він став юридичною нормою союзу. У цьому договорі згадувались такі принципи, як свобода, демократія, повага прав людини та сталий розвиток.
У 2002 році ЦЕКА було припинено. Отже, сфера його дії стала частиною сфери діяльності Європейського Співтовариства. Ніццький договір, який набрав чинності в 2003 році, послужив реструктуризації деяких аспектів Європарламенту та Комісії, таких як вага держави в цих установах.
У 2004 році відбулася велика подія. 29 жовтня в Римі було підписано Конституційний договір. Цей договір зазнав різних невдач. Хоча це було схвалено в парламенті, в деяких штатах населення висловилося проти цього на референдумах. Так було у Франції та Нідерландах. Це призвело до періоду роздумів, який завершився 2007 р. Берлінською декларацією, для досягнення нової інституційної згоди. Це призвело до Лісабонського договору, підписаного 13 грудня 2007 року.
Лісабонський договір
Лісабонський договір модифіковані попередні договори, такі як Маастрихт та конститутивний документ Європейського Співтовариства. Серед реформ - зменшення можливостей застою у прийнятті рішень Ради Європейського Союзу шляхом голосування кваліфікованою більшістю голосів, Європейського Парламенту з більшою вагою через розширення процедури спільного рішення з Радою ЄС., ліквідація трьох опор Європейського Союзу та створення постатей Президента Європейської Ради та Верховного представника Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки. Хартія основних прав Європейського Союзу стала обов'язковою для держав-членів.
Brexit: симптом кризи в Європейському Союзі?
Європейський Союз зазнав моментів напруги. Іноді через доцентрові тенденції деяких країн. Інший раз через відсутність згоди та консенсусу між державами.
Останній із цих епізодів відбувся у Великобританії. У цій країні референдум про постійність країни дав більшість голосів за вихід з Європейського Союзу. Ця можливість передбачена у статті 50 Договору про Європейський Союз.
Поки незрозуміло, як ця подія врешті-решт буде вирішена. Однак це породило важливі дискусії щодо націоналізму, популізму та політичної та соціальної легітимності Європейського Союзу.