Політична глобалізація - це процес, за допомогою якого створюються нормативно-правові акти, що досягають глобального охоплення. Таким чином, значна частина країн світу зобов'язується дотримуватися певних вказівок.
По-іншому, політична глобалізація - це явище, за якого виникають міжнародні механізми та інститути, до яких все більше і більше країн вирішують приєднатися. Потім вони обіцяють дотримуватися певних норм, наприклад, щодо поваги прав людини.
Політична глобалізація йде паралельно із соціальною глобалізацією, тобто процесом, за допомогою якого всі люди світу домагаються визнання однакових прав.
Так само ми не повинні нехтувати ключовою роллю технології, яка робить можливим дистанційне спілкування в режимі реального часу. Це впливає на політичну глобалізацію, оскільки, у випадку, якщо країна порушить, наприклад, свої міжнародні зобов'язання, це негайно розповсюдиться.
Окремими прикладами політичної глобалізації є ООН (ООН), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Організація американських держав (OAS).
Переваги політичної глобалізації
Політична глобалізація головним чином має такі переваги:
- Це дозволяє країнам співпрацювати в боротьбі із такими загальними проблемами, як бідність, глобальне потепління або недоїдання.
- Дипломатичне вирішення конфліктів між країнами можна шукати через міжнародні організації.
- Завдяки політичній глобалізації існують міжнародні органи, до яких громадяни можуть звертатися у разі порушення їх прав. Це може мати найбільше значення, наприклад, якщо уряд здійснює геноцид проти власного народу. Зіткнувшись із цими ситуаціями, ми маємо такі організації, як Міжамериканський суд з прав людини.
- Потрапляючи під пильну увагу міжнародного співтовариства, ризик авторитаризму зменшиться. На цьому етапі згадаймо, що на виборчих процесах зазвичай працюють іноземні спостерігачі.
Недоліки політичної глобалізації
Однак політична глобалізація має і деякі недоліки:
- Приймаючи міжнародні угоди, країни відмовляються від частини свого суверенітету. Іншими словами, уряд не має вільних рук застосовувати заходи, що суперечать раніше підписаним угодам.
- Продовжуючи вищезазначене, втрата суверенітету може спричинити невдоволення певної частини населення. Це відбувається переважно в контексті економічної чи політичної кризи, і в підсумку може призвести до появи націоналістичних рухів.
- Може трапитися так, що країни з більшою економічною та політичною владою досягають більшого впливу в міжнародних організаціях, нав’язуючи порядок денний та умови. Однак передбачається, що всі країни, що належать до наднаціонального утворення, повинні мати представництво в ньому, розраховуючи, теоретично, голосом і голосом.