Самодержавство - це система управління. Який орієнтує владу та прийняття рішень в єдину цифру.
У зазначеній системі управління президент не зобов'язаний відповідати за свої дії перед будь-яким видом контролю чи політичним і соціальним механізмом. Мова йде про соціологічну, політичну та економічну концепцію з Давньої Греції.
Деякі приклади автократичного режиму - це старі європейські абсолютні монархії чи диктатури будь-якої ідеології. Однак самодержавний елемент передбачає уособлення влади в одній особі. Тоді як у диктаторських чи авторитарних системах це зазвичай робиться через політичну, військову чи економічну еліту. Колективи, які через державу контролюють і керують життям певної території. Найпоширенішим є те, що це досягнення влади було здійснено силою, шляхом військових переворотів.
Як і в інших системах аглютинації відповідальності, в умовах самодержавства уряд, який здійснює лідер, не викликає сумнівів і не допускає обговорення. Як і створення організацій громадянського суспільства або опозиційних політичних партій. Іншими словами, основною характеристикою цього способу є те, що підтримка влади обов'язково вимагає заперечення можливості опозиції в країні. Все це за допомогою інструментів соціального гноблення.
Окрім загальної концепції, самодержавство може бути представлене і в інших більш демократичних рамках. Іноді, особливо в ситуаціях нестабільності чи економічного спаду, з’являються політичні чи економічні діячі, які, використовуючи демократичні інструменти, стають у позицію влади та прийняття рішень, а згодом відмовляються від неї.
Економіка самодержавства
Якщо зосередитись на економічному аспекті автократичного режиму, можна підкреслити, що організаційна форма держави є централістичною. Це пов’язано з тим, що він поєднує в собі максимальний обсяг влади у державному секторі, який президент керує та контролює. Іншими словами, приватна сфера не має можливості користуватися індивідуальними та колективними свободами, вона не має ринкової влади і повинна підпорядковуватися державним постановам та законодавству.
З іншого боку, в цьому типі тоталітарних держав економіка має тенденцію мати монопольний або олігополістичний характер. Це пов’язано з тим, що галузями економіки керує невелика кількість компаній, більшість з яких є державними та з низьким рівнем конкуренції.