Амстердамський договір - це перегляд Маастрихтського договору, який став новим фундаментальним правовим регулюванням Європейського Союзу.
Амстердамський договір був затверджений 16 і 17 червня 1997 року Європейською Радою. Він був підписаний 2 жовтня 1997 року в місті Амстердам (столиця Нідерландів) і набув чинності 1 травня 1999 року після того, як його ратифікували всі держави-члени.
Цілі договору
Головною метою договору було надати Європейському Союзу необхідний інституційний потенціал для реагування на нові виклики, такі як глобалізація та наслідки для економіки та зайнятості, боротьба з тероризмом та організованою злочинністю тощо.
Помітні зміни до Амстердамського договору
Нижче ми описуємо деякі найбільш помітні зміни, внесені договором.
- Робота: Було укладено угоду про планування, координацію та активізацію спільної політики, спрямованої на створення роботи, яка фінансуватиметься Європейським інвестиційним банком (ЄІБ).
- Вільне пересування громадян: прикордонний контроль поступово зменшувався.
- Справедливість та безпека: засоби для гарантування безпеки були зміцнені через Європол (організацію, що об'єднує поліцейські управління країн ЄС), а також сприяння судовій співпраці у цивільних та кримінальних справах, спільній боротьбі з тероризмом та спільних зустрічах з питань імміграції.
- Права людини: Рада міністрів була уповноважена зупинити право голосу тієї держави-члена, яка серйозно або постійно порушує права людини.
Структура Амстердамського договору
Амстердамський договір складається з трьох частин, додатку та тринадцяти протоколів. Нижче ми коротко опишемо його основний зміст.
- Перша частина: Він містить основні поправки та включає п’ять статей, що містять поправки до Договору про ЄС та Установчих договорів.
- Друга частина: це стосується спрощення установчих договорів.
- Третя частина: мова йде про перенумерацію положень договорів, а також про ратифікацію та набрання чинності.
