Криза субстандартного рівня - що це таке, визначення та поняття

Зміст:

Криза субстандартного рівня - що це таке, визначення та поняття
Криза субстандартного рівня - що це таке, визначення та поняття
Anonim

Криза субстандартного рівня - це фінансова криза, яка сталася у світовій економіці в 2008 році. Вона виникла в США, але швидко поширилася на всі економіки. Його називають кризою субстандартного рівня через те, що її спусковим механізмом був високий кредитний ризик. А також, також, несплата активів, які підлягали іпотеці з високим ризиком.

Іншими словами, субстандартна криза була викликана наданням кредиту субстандартному сегменту, тобто людям, які за звичайних умов фінансування мають високий кредитний ризик. Його контраст - основний сегмент, який має нижчий кредитний ризик.

Цю кризу називають субстандартною, оскільки фінансові установи сконцентрували на своїх балансах велику кількість "токсичних активів". Ці сміттєві активи складалися з іпотечних кредитів під заставу. Ці позики ще до того, як через нерухомість, що переживала економіка, впали дефолти, що спричинило знецінення цих активів. Низькі процентні ставки, представлені в той час північноамериканською економікою, призвели до масової заборгованості сімей. Крім того, у сценарії, в якому будинок переживав сценарій завищеної оцінки.

Витоки субстандартної кризи

Витоки субстандартної кризи слід шукати в бульбашці з нерухомістю, яка була створена на всій планеті, але яка виникла в США. У сценарії, коли житло було завищеним, процентні ставки, представлені США, на той час були дуже низькими. Це призвело до заборгованості сімей, які, в свою чергу, інвестували в житло для спекулятивних та неспекулятивних цілей, завдяки такому доступу до кредиту. Враховуючи обсяг боргу, який розвивався в економіці США, банки, щоб отримати більший обсяг бізнесу, почали надавати іпотечні кредити тим сім'ям, які вважалися такими, що мають високий кредитний ризик.

Таким чином, оскільки іпотечні позики надавались цим субстандартним сім’ям, банк відповідав за концентрацію цих позик в активах, які згодом торгував на фінансових ринках. У цьому сенсі, хоча вони були інтегровані в пакети, що складаються з багатьох іпотечних позик, кредитний рейтинг продовжував залишатися високим, оскільки диверсифікація вважалася безпечною, що згодом виявилось марним. І це те, що, хоча всі кредити з високим ризиком були зосереджені в токсичних активах, ризик продовжував зростати, тоді як імовірність дефолту зростала.

Таким чином, напруженість на фінансових ринках продовжувала зростати, в той час як ліквідність згасала. Таким чином, підвищення процентних ставок, здійснене Федеральним резервом, разом із сигналом про дефолт, згенерованим у інвесторів, виявили мережу токсичних активів, які у світлі даних не були забезпечені жодною гарантією, що гарантувала їх виплату іпотека. Настільки, що у вересні 2007 р. Спалахнув міхур, який увійде в історію як Велика рецесія, криза нерухомості або, як цитується в статті, криза субстандартного рівня.

Причини субстандартної кризи

Серед причин, що призвели до краху фінансової системи, спочатку у США, а згодом у світі, слід виділити головну роль банків. Вони вчинили дуже нерозумно і наділили сім'ї з низьким рівнем доходу коштами для придбання будинків, які згодом вони не могли заплатити.

Іншими словами, банки почали надавати кредити верствам населення з високим ризиком. Сегменти, які, незважаючи на високу ймовірність дефолту, змогли отримати доступ до фінансування.

Однак, крім цього, існують і інші причини, які призвели до кризи субстандартного рівня, виділяючи наступне:

  • Зниження процентних ставок: Ставки були дуже короткими. Це спонукало до запозичень у сімей, які потонули під високі іпотечні позики.
  • Низька кредитоспроможність покупців житла: Кредитоспроможність заявників застави була дуже низькою, тому ризик невиконання зобов’язань був високим.
  • Завищення цін на житло: Зі збільшенням попиту зростали і ціни. Таким чином, будинки були дуже переоцінені за дуже короткий час.
  • Продаж іпотечних пакетів: З метою отримання більшого прибутку банки сконцентрували ці іпотечні кредити та диверсифікували їх на пакети, що називаються CDO. Ці пакети торгувались на ринку, поширюючи інфекцію на інші банки.
  • Переоцінка активів рейтинговими агентствами: Рейтингові агентства у співпраці з банками відповідали за оцінку кредитної якості цих пакетів. Ризик був надмірно низьким, приховуючи токсичність, представлену цими упаковками.
  • Недовіра між банками: Коли обсяг токсичних активів збільшувався на балансах, банки почали недовіряти один одному. Це породжувало налякання інвесторів.
  • Низька ліквідність в економіці: Оскільки ліквідність була зосереджена в активах, вона зникла з балансу банків. Ситуація, яка закінчилася банкрутством великих інвестиційних фірм, таких як Lehman Brothers.

Отже, це основні причини, які експерти вважали фундаментальними в кризі 2008 р. Криза, яка перевернула фінансову систему, яка створила одну з найбільших бульбашок в історії світової економіки «догори дном».

Наслідки субстандартної кризи

З вибухом житлової бульбашки відбулася детонація Великої рецесії, в якій економіка буде занурена до 2015 року. Спалах кризи субстандартного рівня призвів до жахливих наслідків для світової економіки. Ситуація, що сталася з економікою після банкрутства одного з найбільших інвестиційних банків, такого як Lehman Brothers, а також порятунку Merrill Lynch була руйнівною для ринків. Економіка руйнувалася, і паніка сколихнула фінансові ринки.

Багато наслідків були наслідками цієї важкої економічної кризи. По-перше, важкий шок, який побачили різні економіки, що складають планету. У цьому сенсі всі економіки зазнали погіршення показників, починаючи з валового внутрішнього продукту (ВВП). Крім того, криза створила ситуацію, яка призвела до погіршення стану здоров'я, оскільки рівень бідності та безробіття різко зростав.

Також не слід забувати про вплив на нерівність. У цьому сенсі розрив між багатими та бідними збільшився порівняно з докризовим рівнем. Ситуація, до якої додалася кількість самогубств, що сталися на планеті, виведена із ситуації бідності та безробіття, спричиненої кризою.

Серед наслідків також варто виділити фінансову допомогу, яку мали зробити різні країни, щоб вкладники не втратили весь свій капітал. Тим часом банки мали зіткнутися з посиленням міжнародних банківських норм, а також із низкою санкцій, які вони мали сплатити.