Війна в Іраку (2003) - це воєнний конфлікт між США, який за підтримки міжнародної коаліції зіткнувся з іракським режимом на чолі з Саддамом Хусейном. Результатом конфлікту стало падіння іракського диктатора Саддама Хуссейна, але після війни Ірак став країною, спустошеною повстанцями, тероризмом і бідою.
Причини, що спонукали вторгнення до Іраку, викликали великі суперечки. Таким чином, США стверджували, що Ірак мав зброю масового знищення, одночасно підтверджуючи наявність зв'язків між режимом Саддама Хусейна та терористичною групою "Аль-Каїда". Однак існування зброї масового знищення та стосунки між Саддамом Хусейном та "Аль-Каїдою" не вдалося довести.
Окрім зброї масового знищення, є ті, хто зазначає, що конфлікт був зумовлений економічною мотивацією, стверджуючи, що США шукали доступу до величезних запасів нафти в Іраку.
З іншого боку, на міжнародному рівні війна в Іраку спричинила великий розрив між великими світовими державами. Так, Велика Британія, США та Іспанія очолили війну в Іраці, тоді як Франція, Росія, Німеччина та Китай виступили з твердим протистоянням конфлікту.
Передумови конфлікту
Після закінчення війни в Перській затоці (1991) Ірак був змушений демонтувати свої арсенали зброї масового знищення та підпорядкуватися інспекторам ООН, тоді як зона заборони польотів була визначена.
З іншого боку, була введена сувора економічна блокада, внаслідок якої експорт іракської нафти був заборонений. Однак ця блокада була послаблена, що дозволило продавати нафту для придбання продуктів харчування та ліків. Під захистом ООН цю програму охрестили "нафтою для їжі".
Незважаючи на все, уряд США продовжив своє торгове ембарго на Ірак, і в 1998 році Великобританія та США піддали бомбардуванню країну через опір Саддама Хусейна демонтувати його арсенали.
Шлях до війни в Іраку
Прибуття Джорджа Буша до Білого дому поставить Ірак ще більше у центрі уваги. Таким чином, іракський режим був включений до так званої "осі зла", тоді як президент Буш наполягав на зв'язках між Іраком та терористичною організацією "Аль-Каїда".
Зі зростанням напруженості з боку ООН в Іраці були запроваджені перевірки зброї. У період з листопада 2002 року по березень 2003 року інспектори не знайшли доказів наявності Іраку зброї масового знищення.
Тим часом США, намагаючись узаконити війну, представили ООН ряд доказів, які намагалися показати, що Ірак мав зброю масового знищення. Однак ці випробування виявилися помилковими, оскільки після вторгнення в Ірак у 2003 році не було виявлено хімічної, біологічної та ядерної зброї.
Незважаючи на протидію війні з боку таких країн, як Росія, Франція, Німеччина та Китай, США почали формувати міжнародну коаліцію, щоб покласти край режиму Саддама Хусейна. Серед країн, які очолили цю коаліцію, були США, Великобританія та Іспанія, які на саміті на Азорських островах домовились про ультиматум щодо Іраку. Ультиматум вимагав роззброєння Іраку, щоб уникнути війни.
Щодо того, чи втручання відповідало міжнародному праву, існує також суперечка. Таким чином, є багато тих, хто стверджує, що війна в Іраку була грубим порушенням міжнародної законності, оскільки ООН не мала чіткого мандату. Натомість ті, хто був прихильником війни, стверджували, що резолюції 1441 та виразу "серйозні наслідки" було достатньо для виправдання війни, до чого вони також додали, що інші конфлікти велися без мандату ООН.
Вторгнення в Ірак
20 березня 2003 року розпочалася війна в Іраку. Літаки та військові кораблі коаліції розпочали бомбардування. Згодом війська коаліції приступили до наземного втручання, швидко розгромивши іракські сили.
До квітня 2003 року іракський опір руйнувався, і війська коаліції захопили контроль над Багдадом. Нарешті, 1 травня 2003 р. Президент США Джордж Буш оголосив про закінчення бойових дій в Іраці.
Але вторгнення не закінчилося війною в Іраці. В країні, яка перебуває в хаосі, окупація Іраку буде страшенно бурхливою. Тим часом США та Великобританія створили в країні тимчасовий уряд.
Хаотичне заняття
Адміністрацію країни взяла на себе Організація гуманітарної допомоги та реконструкції в Іраці, яку спочатку очолював колишній військовий Джей Гарнер, а згодом його замінив Пол Бремер, який служив цивільним адміністратором Іраку. Вже в 2004 році окупаційна влада в кінцевому підсумку передала владу Іраку.
Зі свого боку, коаліційні війська продовжували шукати Саддама Хусейна, тоді як зброя масового знищення продовжувала бракувати. Нарешті, Саддама було схоплено 13 грудня 2003 року, судили, засудили до смертної кари та стратили в кінці 2006 року.
Однак падіння режиму Саддама Хусейна не означало закінчення насильства в Іраці. Повстанці вступили в бій з коаліційними військами, почалися сутички між різними етнічними групами (шиїтами і сунітами), і країна стала жертвою тероризму "Аль-Каїди".
Військова присутність США в країні тривала до 2010 року, коли її війська вийшли. Лише менший контингент залишався відповідальним за підготовку та консультування іракської армії.
Війна в Іраці в економічному плані
На додаток до страшної людської драми, коли сотні тисяч загиблих та переміщених осіб, війна в Іраку коштувала США великих економічних витрат. У цьому сенсі економіст Джозеф Стігліц зайшов так далеко, що підтвердив, що це була найскладніша війна, з якою зіткнулися Сполучені Штати після Другої світової війни.
Продовжуючи великі витрати, спричинені війною в Іраку в США, Стігліц наводить такі дані: якщо у Другій світовій війні уряд повинен був взяти на себе вартість 100 000 доларів за кожного солдата, то ця цифра була помножена на чотири у війні Ірак. І справа в тому, що американські табори були автентичними містами, наділеними всілякими телекомунікаційними та спортивними спорудами, і все це, не забуваючи про економічну вартість медичної допомоги, яку вимагає поранений солдат.
Іншим вражаючим аспектом війни в Іраку стала широка присутність найманців, яких також називають контрагентами. Це приватні армії, які виконували бойові дії та завдання спостереження на базах. Приватизація війни не зовсім дешева через зарплату найманців, яка набагато вища, ніж зарплата професійного солдата. Варто відзначити роль військової компанії "Блеквотер", контракти якої збільшувались у міру розвитку окупації Іраку.
Для Іраку війна стала соціальною, економічною та людською катастрофою. Шкода, заподіяна електричній інфраструктурі, спричинила значне скорочення середніх годин електропостачання. Крім того, велика кількість нафти, яка сильно впливає на ВВП Іраку, була недостатньою, щоб гарантувати постачання електроенергії. Це тому, що Ірак не має можливості переробляти свою нафту.
Цікаво, що, хоча Ірак є багатою нафтою країною, після вторгнення власність на автомобілі зменшилася, навпаки, збільшило використання мотоциклів та велосипедів.
Довгі роки громадянських конфліктів, війни та тероризму принесли бідність іракцям. Знищення, корупція та незахищеність призвели країну до надзвичайно високого рівня безробіття.
Іншим показником бідності, з якою стикнулася країна, є наявність їжі. З 1990-х років найбільш необхідні продукти харчування розповсюджуються серед населення. Але після війни, в 2011 році, в Іраку був відсоток недоїдаючих 5,7%, що становило близько 1,9 мільйона жителів.
Одне з найбільших ендемічних зла Іраку - корупція. Багато іракців платили хабарі, що стало, на жаль, звичною практикою, хоча вони вважали, що зусилля уряду по боротьбі з корупцією є недостатніми.
Дуже показовий факт про корупцію датується літом 2003 року. Тоді на відновлення базової інфраструктури, а також закладів охорони здоров’я та шкіл було виділено 18,4 мільярда доларів. Ну, із цієї загальної кількості лише 1000 мільйонів були використані для реконструкції, решта використана для військових операцій або втрачена в результаті корупції.