Моделі факторів ризику намагаються охарактеризувати невелику кількість джерел ризику для великої кількості фінансових активів.
Іншими словами, моделі факторів ризику намагаються спростити варіації фінансових активів. Вони розбивають ризик на різні джерела. Фінансовими активами можуть бути як активи з фіксованим доходом, так і активи зі змінним доходом.
Кожен фінансовий актив має безліч можливих джерел ризику. Тобто ціна компанії може рухатись на основі багатьох змінних. Наприклад, внаслідок зміни процентних ставок, законодавчих змін, економічних криз, страйків, технологічних змін та тривалого тощо.
Якщо для фінансового активу кількість ризиків дуже велика, то для групи активів (інвестиційний портфель) вона ще більша. За допомогою яких моделі факторів ризику дозволяють обмежувати ці ризики. Так що набагато простіше їх обчислити і спробувати зменшити.
Походження моделей факторів ризику
Гаррі Марковіц у своїй роботі над ефективними портфелями вважав, що певні змінні необхідні для розрахунку оптимального портфеля. Або те ж саме, як слід розподіляти капітал, щоб максимізувати прибуток або зменшити ризик. Ідея максимізації прибутку або мінімізації ризику (або обох одночасно) залежала б від того, чого хоче інвестор. У цьому сенсі для виконання цього обчислення Марковіц встановив, що йому знадобляться три змінні. Рентабельність, волатильність і коваріантність активів.
Звичайно, хоча ці змінні дозволяли йому розрахувати оптимальне рішення, він мав проблему. Проблема полягала в тому, що чим більша кількість активів, тим складніше і дорожче було розрахувати спосіб розподілу грошей. Наприклад, вивчити розподіл грошей між двома можливостями (двома активами) дуже просто. Але з’ясувати, як розподілити капітал серед ста активів, може бути дуже складним завданням.
Щоб усвідомити проблему, якщо ми хочемо розрахувати, як слід розподілити капітал між 100 активами, щоб рішення було оптимальним з точки зору прибутковості та ризику, кількість параметрів для обчислення становить 5150. При якому, чим більша кількість активів, тим більша кількість ризиків.
Формулювання моделей факторів ризику
Вільям Шарп, базуючись на результатах, отриманих Гаррі Марковіцем, розробив його наслідки для цін на активи. І це показало, що між очікуваною віддачею ризикованих активів повинна бути дуже конкретна структура. Шарп встановив, що існує два типи ризиків. Систематичний ризик та конкретний ризик. Звідти він витягнув формулу, яка виражається як:
Загальний ризик = Специфічний ризик + систематичний ризик
Сьогодні структура, запропонована теорією Шарпа, є основою для внесення змін до ризиків у багатьох сферах фінансової практики.
Модель Марковіца