Юрисдикція - це повноваження судити та виконувати те, що судять, що відповідає суддям і судовій владі в цілому відповідно до законів.
Юрисдикція - це функція та повноваження, які судді мають вирішувати конфлікти, які підпадають під суд, в межах своїх повноважень. Що це означає в межах своїх повноважень? Що не всі судді можуть судити про все. Тобто закон встановлює, які судді будуть керувати якими справами.
Наприклад, юрисдикція, тобто повноваження судити та виконувати те, що судять, буде обмежена законами функціональної та територіальної юрисдикції. Закон визначає, який суддя має юрисдикційну владу. Тобто, хто може судити позов залежно від території (міста, провінції тощо), де було скоєно злочин або де проживає підсудний, наприклад. Це також буде залежати від того, який позов здійснюється позивачем, цивільний, кримінальний, трудовий тощо.
Залежно від того, який суд буде розроблений та території, встановлюються функціональні та територіальні компетенції. Коли ці повноваження обмежені, судді повинні виконувати свою юрисдикційну функцію, тобто вирішувати конфлікт.
Де судді отримують цю функцію? В умовах демократії з розподілом влади судова влада, яку втілюють судді та суди, має функцію та повноваження судити та застосовувати закон. Однак ця влада походить від людей, саме люди надають цю владу і підпорядковуються вирішенню конфліктів, вирішених суддями згідно з чинним законодавством. Цей закон, у свою чергу, виходить від людей.
Характеристика юрисдикції
Основними характеристиками цієї потужності є:
- Юрисдикція є публічною владою і належить судовій владі.
- Кінцевим проявом або кінцевим результатом юрисдикції є вирок. Коли вирок остаточний, він має наслідком res judicata. Іншими словами, той самий конфлікт з тими самими сторонами не може бути переданий іншому судді.
- Судова влада повинна бути незалежною. Судді та суди повинні підкорятися лише закону, і вони не повинні отримувати зовнішній тиск з боку інших владних структур, і вони не повинні брати участь у конфлікті, який вони збираються вирішити.
- Спеціальних юрисдикцій не буде, крім випадків, передбачених законодавством. Це означає, що не існує юрисдикцій для різних людей. Наприклад, було б неконституційно, коли б проводились суди лише над жінками, а інші - лише для чоловіків. Юрисдикція є унітарною. Як виняток, є деякі спеціальні юрисдикції, затверджені в деяких країнах, такі як військова юрисдикція.
- У розмовній мові йдеться про кримінальну, цивільну юрисдикцію тощо. Але це неправильний термін, оскільки мова йде не про різні юрисдикції, а лише про компетенцію, покладену на суддів.
- Юрисдикція повністю підпорядковується закону. Судді не можуть вирішити конфлікт між людьми на основі свого досвіду чи думки. Тому вони повинні застосовувати закон через вирок, який закінчує судовий конфлікт.
- Як гарантія незалежності юрисдикції:
- Судді можуть бути відкликані людьми, які передали свій конфлікт до судової влади, оскільки цей суддя має особистий інтерес у конфлікті або з однією із сторін.
- Самі судді можуть утриматися від вирішення позову, оскільки їхня незалежність порушена.
- Судді та суди встановили законом деякі невідповідності їх становищу в судовій системі. Ці несумісності намагаються не впливати на їх функцію і не вирішують конфлікти відповідно до закону.