Європейський Союз, яким ми його знаємо, сьогодні є плодом тривалого процесу наднаціональної інтеграції. Це довгий шлях, який розпочався як економічна асоціація, яка в підсумку породила політичний союз. Все почалося після Другої світової війни. Британський прем'єр-міністр Вінстон Черчілль відстоював ідею об'єднаної Європи, щоб припинити суперництво, яке раніше обтяжувало її політично та економічно.
У 1950-х роках були зроблені перші кроки в європейській інтеграції. Міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман виклав план, розроблений ним самим та Жаном Моне, щодо інтеграції франко-німецького виробництва вугілля та сталі. Так званий план Шумана став реальністю із створенням CECA (Європейської спільноти вугілля та сталі). Цю організацію складали Франція, Федеративна Республіка Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Таким чином, були закладені основи тривалого інтеграційного процесу для Європи.
Також у 1950-х роках прийшов Євратом, тобто Європейське співтовариство з атомної енергії. Шість держав, що входили до ЄОВС, дали своє схвалення Євратому, який прагнув розвитку досліджень та атомної промисловості в мирних цілях. Таким чином, зародок Європейського Союзу міститься в цих двох органах - ЄОВС та Євратом. Слід зазначити, що 1950-ті роки характеризувались відсутністю спільної монетарної політики. Існували лише деякі положення про співпрацю в економічних питаннях, відомі як "спільний ринок".
У 1961 р. Великобританія подала заявку на приєднання до Співтовариства. Зі свого боку, такі країни Скандинавії, як Норвегія та Данія, висловили зацікавленість у приєднанні до Співтовариства. Ірландія також приєдналася до цих прохань. Таким чином, Великобританія, Ірландія та Данія провели плебісцити, які підтвердили їх вступ до Співтовариства, тоді як норвезьке населення було несприятливим для інтеграційного процесу. Нарешті, у червні 1972 р. Європейське Співтовариство розширилося на північ, а Великобританія, Данія та Ірландія ратифікували договори про приєднання.
Варто виділити меморандум на тему "Координація економічної політики та грошово-кредитної політики у співтоваристві" 1969 р., Який прагнув до зближення економічних цілей, координації економічної політики та валютного співробітництва країн-членів.
У 1979 р. Була запущена Європейська валютна система, що відкрила новий розділ європейської економічної інтеграції. Метою цієї системи було досягнення монетарної стабільності та зменшення коливань між валютами держав громади. З цією метою були встановлені націнки, між якими можуть змінюватися номінальні курси валют.
Прихід 1980-х привів нових членів до європейського клубу. Цього разу експансія прийшла з півдня. Нарешті демократична країна, Греція приєдналася до Європейського Співтовариства в 1981 році, а в 1986 році Іспанія та Португалія приєдналися до Європейського Співтовариства.
Також у 1980-х роках відбулася дуже важлива подія: набрання чинності Єдиним європейським актом. Європейське економічне співтовариство було перейменовано на Європейське співтовариство, Європейський Парламент зміцнив свою владу, до 1993 р. Було встановлено повну реалізацію єдиного європейського ринку та встановлено мету зменшення різниці у розвитку між європейськими регіонами. Щоб зменшити різницю між різними територіями, більша кількість фінансових ресурсів була виділена на структурні фонди, призначені для менш розвинених регіонів.
У 1988 р. Був запланований розвиток Європейського валютного союзу, який передбачав створення Європейської системи центральних банків та єдиної валюти. Спочатку слід було посилити співпрацю між центральними банками, потім створити Європейську систему центральних банків, передати владу в монетарній політиці і, нарешті, замінити національні валюти єдиною європейською валютою.
1990-ті принесли події, що мали велике значення для Європи. У 1992 р. З підписанням Маастрихського договору Європейське Співтовариство було перейменовано на Європейський Союз. Її принципами були: досягнення економічного та валютного союзу, узгодженої соціальної політики, спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.
У 1995 р. Швеція, Фінляндія та Австрія стали частиною Європейського Союзу, а в 1997 р. Було затверджено порядок денний 2000 р., Завданням якого було: зміцнення та переробка структурних фондів та фондів згуртованості для зменшення різниць, розширення Європейського Союзу до країн Центральної та Східної Європи та фінансування внутрішньої політики та політики розширення. Також у 1997 році був підписаний Амстердамський договір, що поглиблює більш соціальну та демократичну Європу.
У 2001 р. З підписанням Ніццького договору було встановлено нове співвідношення європейських сил під час підготовки Союзу до вступу нових держав. 2001 рік став важливим роком щодо валютного союзу, оскільки набула чинності європейська валюта - євро. Через три роки, у 2004 році, Європейський Союз складався з двадцяти п’яти держав. Новими членами були: Естонія, Латвія, Литва, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Польща, Кіпр та Мальта. Настав 2007 рік, і відбулося включення Румунії та Болгарії.
Лісабонський договір, ратифікований у 2009 році, встановлює Хартію основних прав Європейського Союзу та відповідає за модифікацію та модернізацію європейських інституцій. Однак економічна криза 2008 року сильно потрясла Європейський Союз. Ситуація змусила радикальні економічні реформи в європейських країнах, і в банківській спілці велася робота щодо створення більш безпечного та надійного фінансового сектору. Незважаючи на те, що Європейському Союзу було присуджено Нобелівську премію миру в 2012 році, серед інших причин виник важливий євроскептичний рух для управління економічною кризою. Остання реєстрація відбулася в 2013 році з вступом Хорватії до Європейського Союзу.
Однак попереду такі виклики, як Brexit, вихід Великобританії з Європейського Союзу. Британські громадяни на референдумі схвалили відмову від Європейського Союзу, і ще належить з'ясувати, як ця ситуація вплине на європейську економіку. Brexit ставить під сумнів тривалий інтеграційний процес. Залишається подивитись, як Європейський Союз відповість на виклик, викликаний новими скептичними голосами.