Факторинг - що це таке, визначення та поняття

Контракт на факторинг - це операція з передачі кредиту, який збирає компанія на користь фінансової установи.

Іншими словами, факторинг - це передача фактором (звідси і назва факторингу) комерційного характеру його власник спеціалізованому суб’єкту господарювання, як правило, фінансовому суб’єкту, в обмін на узгоджену ціну.

Уявіть собі ситуацію, коли компанія, у якої рахунки клієнтів мають бути виставлені протягом 4 місяців та мають дебіторську заборгованість, вирішує передати ці права, якими вона володіє, банку в обмін на авансування грошей та нарахування останньому відсотків та комісійних за авансовий платіж гроші, боржником яких він є.

У цьому сенсі банк, який отримує фактор, може взяти на себе ризик несплати клієнтом чи ні, залежно від того, що домовлено в контракті

Різні умови контракту факторингу

В рамках операції факторингу існує кілька способів:

• Контракт на факторинг без твердого передавання кредитів. Це, в свою чергу, може призвести до:
  • Нерегресний факторинг: Набуття банком кредитів проти клієнтів без регресу перед цедентом означає, що у разі несплати банк бере на себе ризик неплатоспроможності.
  • Факторинг з регресом: У цьому випадку передача кредитів здійснюється із застереженням "про вирішення", тобто якщо боржник не сплачує фактор (банк), він повертає свій кредит у цедента. У цьому випадку ця операція така ж, як банківська знижка або підтвердження.
• Договір факторингу з передачею кредитів у комісію збору. Цедент не здійснює фінансової операції як такої, однак останній чекає результату управління колекцією факторною компанією. Коли боржник заплатить, це буде, коли цедент стягне.

Контракт на факторинг, як і підтверджуючий, утворює одну з основних фінансових операцій у комерційному банківському секторі. Це дозволяє банку отримувати дохід за рахунок комісійних та відсотків, тоді як передавач прав передбачає номінальну суму документів про права на інкасацію та може фінансуватися за низькою ціною.