Карл Поланьї був австрійським вченим-соціологом, відомим зв'язком між економічною історією та антрополого-соціологічною теорією для пояснення змін в економічних системах.
Карл Поланьї (1886-1964) народився у Відні, Австрія. Його молоді роки провів в Угорщині, вивчаючи філософію та право. Він керував студентськими рухами з прогресивними ідеями і продовжував служити генеральним секретарем радикальної політичної партії.
Переживши ситуацію Першої світової війни та зростання фашизму в різних країнах континентальної Європи, він вирішив емігрувати до Англії в 1933 р. Там він створив невелику групу "християнських лівих" і заглибився в англійську економічну та соціальну історії.
У 1947 році його призначили запрошеним професором Колумбійського університету. Але йому довелося поселитися з родиною в Канаді, оскільки дружині не дозволили в'їхати до США через її попередню соціалістичну войовничість. Там він залишився до самої смерті.
Протистояння Поланія традиційній економічній думці та монетаризму є частиною спадщини історії економіки та соціології. Його вважають творцем субстантивізму, типу культурного підходу до економіки, який підкреслював спосіб інтеграції економік у суспільство та культуру.
Хоча його точка зору суперечить основним напрямкам ортодоксальної економіки, його вплив виділяється в антропології, економічній історії, економічній соціології та політології. Це також високо цінується в таких соціальних позиціях економіки, як кейнсіанство та сучасна валютна теорія.
Економічні та антропологічні запити
Полані підійшов до думки Маркса та австрійських економістів, оскільки багато ставив під сумнів життєздатність соціалізму. Він відкинув детерміновані теорії, які намагалися пояснити злети і падіння соціальної поведінки.
Він вважав, що людину не можна представити як автомат, який обчислює задоволення (гомо економіка), але його слід замислювати як соціальну істоту з безліччю інтересів та стимулів.
Він вказував на необхідність думати і будувати іншу альтернативу ліберальному капіталізму та централізованому соціалізму. Для цього він повернувся до вивчення людських відносин у громадах, де гроші та ринок не переважали.
Поланьї вважав, що економічна теорія повинна вивчати економічні системи (виробництво, розподіл та споживання) людських суспільств, а не орієнтуватися лише на ринок чи систему цін.
З цієї причини він вивчав економіку давніх цивілізацій. Свої аналізи він відобразив у кількох статтях та в книзі "Торгівля та ринок у стародавніх імперіях" (1957), написаній разом з іншими дослідниками. Там це засвідчило, що економіка протягом тривалого часу була "вбудована" або "вбудована" в соціальні, культурні та політичні правила.
Велике перетворення
Він написав книгу "Велике перетворення" (1944) під час перебування в Беннінгтонський коледж у 1940-1943 роках. Там він пояснив причини та наслідки промислової революції та піднесення капіталізму в Англії.
Переважаюча меркантильна система в ліберальному капіталізмі була першим способом розподілу виробництва, який "роз'єднався" і позиціонував себе як верховний регулятор суспільного життя, перетворюючи працю і землю в лише інший товар.
Були численні соціальні повстання, які вимагали, серед інших вимог, підвищення заробітної плати, кращих умов на робочих місцях, заборони дитячої праці. Поланьї застерігає, що дехто бачив там узгоджену неліберальну змову, але для нього просто соціальна реакція хотіла протидіяти зростаючій експансії меркантильної системи.
Ідея та побудова альтернативи
Карл Поланьї відновив аристотелівський поділ між економікою (переважає споживча вартість для задоволення людських потреб) та хроматикою (переважає обмінна вартість, для накопичення грошей). Згідно з цим розрізненням, ліберальний капіталізм був би хрематистичним, оскільки він зробив прибуток повсюдним мотивом економічної діяльності.
Він зазначив постійну наявність взаємності та перерозподілу як механізмів розподілу ресурсів на основі довіри. З цієї причини він розробив модель асоціацій між виробниками та споживачами, яка спільно та демократично визначала розподіл спільних ресурсів. Хоча Поланій не застосовував цю альтернативу, його можна вважати теоретиком кооперативізму та солідарної економіки.