Зовнішній борг - це сукупність зобов’язань, які країна має перед кредиторами, що проживають за кордоном.
Зовнішній борг складається з державного боргу та приватного боргу. Перший стосується боргів, укладених державою та її установами, тоді як другий стосується боргу, укладеного компаніями та сім'ями.
Тим часом кредиторами за кордоном можуть бути банки, уряди інших країн або міжнародні організації, які надають фінансування, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ) або Міжамериканський банк розвитку (IDB).
Походження та наслідки зовнішнього боргу
Є кілька причин, які можуть пояснити зовнішню заборгованість країни. Серед цих причин ми знаходимо:
- Інвестиції в інфраструктуру або машини: Необхідність мати кошти для інвестування в інфраструктуру або машини для продуктивного розвитку. Наприклад, країни можуть брати позики на будівництво доріг, мостів та тунелів, щоб зменшити транспортні витрати для компаній і, таким чином, сприяти зростанню.
- Стихійні лиха: Наприклад, урагани, землетруси або лісові пожежі, які змушують країну відбудовувати значну частину своєї території.
- Неправильне управління: Може бути погане управління державними та приватними структурами, які марно витрачають ресурси у збитковій діяльності.
Наслідки зовнішнього боргу залежать від причин, що його виправдовують. Таким чином, якби борг був використаний для інвестицій, це матиме позитивний ефект, оскільки дозволить більший розвиток у майбутньому, що було б неможливо без можливості швидкого отримання ресурсів.
Навпаки, коли заборгованість пояснюється безгосподарністю, наслідки можуть бути згубними. Це, оскільки контрактний борг доведеться сплатити (плюс відсотки), хоча нових джерел доходу не створено.
Класифікація зовнішнього боргу
Зовнішній борг можна класифікувати за різними критеріями. Ось деякі з них:
- За борговим інструментом: Борг можна класифікувати за типом використовуваного інструменту (облігації, позики, комерційний кредит тощо).
- За терміном: Коротко чи довгостроково.
- За типом валюти: Національний, іноземний (як правило, у доларах).
- За процентною ставкою: Фіксована або змінна ставка.
Приклад: криза зовнішнього боргу 1980-х
Прикладом зовнішньої заборгованості із серйозними наслідками для громадян була заборгованість країн Латинської Америки протягом 70-80-х років. Історія починається приблизно в 1973 році, де ціни на нафту майже в чотири рази, тому країни-експортери цього продукту почали отримувати величезні прибутки.
Країни, що розвиваються, особливо країни Латинської Америки, бачили в цьому великому обсязі зовнішніх ресурсів можливість отримання позик під дуже низьку процентну ставку, і вони заборгували великими сумами грошей. Однак ці гроші не використовувались для інвестицій, а скоріше для застосування експансивної політики без виправданої віддачі.
Криза розпочалася в 1979 році, коли Федеральний резерв США вирішив підвищити процентні ставки, щоб уникнути ескалації інфляції. Вищі процентні ставки та подорожчання долара призвели до значного збільшення величини боргу країн, що розвиваються. Багато з цих країн не мали ресурсів для сплати боргу, а в деяких випадках усі їх ресурси використовувались для сплати відсотків.
У 1982 році Мексика заявила, що не може продовжувати сплачувати борг, і страх поширився. Таким чином, у відновленні кредитів було відмовлено, і багато країн опинились у нестабільному фінансовому становищі.
