Спільне споживання - це діяльність щодо обміну або обміну товарами та послугами між окремими особами, як правило, в обмін на компенсацію.
Раніше спільне споживання обмежувалось нашими географічними масштабами та найближчим колом. Однак завдяки Інтернету можна спілкуватися з людьми з усього світу, що мають спільні інтереси. Зростання спільного споживання відбувається завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям, що дозволяє створювати цифрові платформи (портали та соціальні мережі), де ці взаємодії можуть здійснюватися.
Отже, головна ідея економіки спільної роботи полягає в тому, що доступ виграє над власністю. Ця ідея передбачає зміну як звичок кожної людини, так і на економічному та культурному рівні суспільства. Таким чином, культура, заснована на індивідуалізованому споживанні, переходить до моделі споживання, заснованої на обміні через соціальні мережі або однорангові платформи.
Але для цього розширення існують також бар'єри, і серед них виділяється недовіра до здійснення транзакцій через Інтернет (відсутність конфіденційності, сумніви в способах оплати, серед інших). Платформи спільного споживання намагаються мінімізувати ці бар’єри, створюючи профілі користувачів, де вони можуть висловити свою думку щодо свого досвіду або додати рейтинги для інших потенційних користувачів для врахування.
Системи в рамках спільного споживання
У межах поняття "спільне споживання" ми можемо розрізнити декілька галузей, у яких здійснювані дії варіюються від безкорисливих ініціатив щодо співпраці (безоплатних) до інших з метою отримання прибутку:
- Системи на основі продуктів: Йдеться про просування ідеї оплати за використання товару, але без необхідності володіти ним. Хорошим прикладом цього є "бійсинг", оскільки він дозволяє містам користуватися громадськими велосипедами, сплачуючи щорічну плату та не купуючи їх.
- Ринки перерозподілу: На основі повторного використання продуктів, які нам більше не потрібні, надання їх комусь, хто може в них потребувати. Існують ринки, на яких товари можна придбати безкоштовно, а на інших вони обмінюються на інші товари (бартер) або продаються за гроші (як у випадку з eBay).
- Спосіб життя у співпраці: Це ідея спільного використання менш відчутних благ, ніж матеріалів, таких як час, простір, навички, знання чи гроші. Деякі з цих ініціатив проводяться на місцевому рівні, наприклад, "Коворкінг" (спільне використання робочих приміщень) або "Спільні сади" (спільне використання зростаючих площ). Інші ініціативи є більш глобальними, наприклад, оренда квартирних кімнат для мандрівників (Airbnb) або ініціативи, які діляться знаннями (наприклад, Вікіпедія) або навіть музикою (Spotify).
Переваги спільного споживання
Спільне споживання має ряд переваг:
- Оптимізація ресурсів: Ми можемо доставити товари, які раніше не використовувались або які не мали 100% використання
- Більша пропозиція для кінцевого споживача: Споживач знаходить ширшу пропозицію між тим, що пропонує традиційний бізнес, і тим, що пропонує економіка спільної роботи. Ви можете зробити більш широке порівняння за якостями та цінами.
- Збереження: Завдяки пропозиції вживаних товарів та послуг споживачі отримують доступ до цін нижчих за ринкові, що дозволяє їм економити. За часів економічної кризи ця перевага була ключовою для поширення спільного споживання.
- Створити екосистему на основі відданості, солідарності та породження ідей: Ці ідеї поєднуються з підприємцями, які відкривають нові справи, створюючи зайнятість, багатство та інновації в нашій бізнес-структурі.
Недоліки спільного споживання
Оскільки це економіка, узгоджена між приватними особами, вона має ряд недоліків:
- Відсутність законодавчого регулювання та недобросовісна конкуренція: Ми стикаємось з нерегульованим сектором, який викликає скарги та протести з боку постраждалих секторів, які вимагають рівних умов. Приклад: таксисти проти Uber.
- Захист споживачів: Кінцевий споживач не має гарантій якості товару або того, що люди, з якими він ділиться, є надійними та не створюють проблем. Це ризики, які приймаються в обмін на нижчу ціну.
